Доктор фіз.-мат. наук (1957), професор. Навчався в Берлінському, Гамбургському ун-тах (Німеччина), ун-ті Сорбона (Париж, Франція). З 1946 року працює в Інституті вищих наукових досліджень Паризької академії наук, де в 1948 році захищає докторську дисертацію. В 1951 – 55 рр. - професор Берлінського ун-ту (НДР). Там в 1953 році захищає габілітаційну дисертацію. З 1955 р. працює в Київ. ун-ті (професор кафедри математичного аналізу, теорії ймовірностей та алгебри). У 1959 – 70 – завідувач кафедри алгебри та математичної логіки, у 1970 – 86 професор цієї кафедри. Є автором понад 130 наукових та науково-методичних праць. Створив потужну наукову школу. Серед його учнів — 18 кандидатів та 4 доктори наук. Наукові дослідження належать до різних розділів алгебри і дискретної математики, але найвагоміші результати стосуються теорії груп. У циклі робіт 1942–1948 років розроблено своєрідну поліноміальну алгебру, яка застосовується до дослідження силовських підгруп багатьох класів груп. Довів теорему про стабільні групи автоморфізмів. Розробляв узагальнення теорії Галуа. Заклав основи теорії вінцевих добутків груп. Ряд досліджень стосуються груп підстановок, теорії многовидів груп, теорії реляційних алгебр, теорії алгоритмів, математичної лінгвістики.

Тв.: Алгоритми і математичні машини (у співавт. з В.С.Королюком). К., 1964. Funktionen und Relationenalgebren (у співавт. з Р.Пьошелем). Берлін, 1979. Kranzprodukt (у співавт. з П.Белецьким, В.Фейнбергом). Лейпціг, 1987. Лінійні простори (у співавт. з В.А.Вишенським, Ц.О.Шуб). К., 1971. Введение в общую алгебру. М., 1973. Літ.: Лев Аркадьевич Калужнин (Leo Kaloujnine). Вінниця, 1999.