Київське Математичне
 
Товариство

Пантеон
київських математиків
Засідання Товариства Новини Київські семінари Конференції Мат. архів, журнали, препринти Діяльність Товариства, статут Члени ТоваристваВиборні органи Історія Товариства Київські математики Премії товариства Сторінка для дискусій Посилання Математичні заклади Києва Студентська сторінка Шкільна сторінка Членство в Товаристві Адреса Товариства

Королюк Володимир Семенович


Korolyuk Vladimir
Institute of Mathematics, NASU
  Tereshchenkivs'ka, 3
 Kyiv, Ukraine
korol@imath.kiev.ua


КОРОЛЮК Володимир Семенович - академік Національної академії наук України з 1976 року, професор з 1965 року, доктор фізико-математичних наук з 1964 року, співробітник Інституту математики НАН України з 1954 року, нині – радник при дирекції, всесвітньовідомий український математик в галузі теорії ймовірностей та її різноманітних застосувань (теорія систем обслуговування, теорія надійності, математична статистика тощо).

Багатогранна наукова діяльність В.С.Королюка почалася з дослідження непараметричних задач  математичної статистики та асимптотичного аналізу випадкових блукань.

Розпочаті дослідження граничних задач для випадкових блукань асимптотичними методами В.С.Королюк продовжує зі своїми учнями (Д.В.Гусак, М.С.Братійчук та інші). У своїх дослідженнях він використовує факторизаційні тотожності, розвиває метод потенціалу для випадкових блукань та складних пуассонівських процесів. В.С.Королюк, один з перших на Україні належним чином оцінив теоретичне та прикладне значення напівмарковських процесів і привернув увагу своїх учнів до їх дослідження. Результати цих досліджень підсумовані в монографіях В.С.Королюка, А.Ф.Турбіна та А.В.Свіщука.

В 70-80 рр. В.С.Королюк поновлює дослідження задач з математичної статистики і разом з Ю.В.Боровських  займається асимптотичним аналізом імовірнісних розподілів та розподілів статистик. Результати дослідження вказаних статистичних проблем підсумовані в кількох монографіях В.С.Королюка та Ю.В.Боровських, частина з яких були перевидані англійською мовою.
 
За 20 років між двома ювілеями: 1985 – 2005 рр. опублікував 131 наукову працю, в тому числі 14 монографій, з них 5 видано у закордонних видавництвах. За попередні 35 років (1949-1984 рр.) було видано 220 праць, з них вісім - монографій. Інтенсивність наукової діяльності практично залишається незмінною (праці в середньому по 6,5 друкованих аркушів за рік протягом 55 років).

Між двома ювілеями  (1985 – 2005) відбулися докорінні зміни у суспільному житті, що викликано перебудовою соціального ладу. Перший ювілей був у УРСР, тоді як другий – у незалежній Україні. Перебудова у Радянському Союзі, а згодом і розпад СРСР докорінно змінили умови творчого життя науковців. До першого ювілею вчені-математики з теорії ймовірностей в Радянському Союзі були цілісним творчим колективом: їх об'єднували спільні семінари, симпозіуми, школи, конференції. При відділені  математики Академії наук СРСР працювала комісія з теорії ймовірностей, до складу якої входили представники різних республік. Комісія уважно слідкувала за творчим успіхом молодих математиків і заохочувала їх до захисту докторських  дисертацій.

Особливо важливим об’єднуючим заходом були міжнародні Вільнюські конференції з теорії ймовірностей та математичної статистики, під час яких вчені Радянського Союзу мали можливість спілкуватись з видатними вченими зарубіжних країн, в тому числі, з ученими Сполучених Штатів Америки.
 
Зауважимо, що В.С.Королюк вперше мав відрядження до капіталістичної країни – Швеції у 1990 році, у віці 65 років! Саме з цього часу почався активний період закордонних поїздок Володимира Королюка у наукові центри Європи та Америки:
  • 1991 р.– Умеа Університет (Швеція),
  • 1993 р.– Автономний Університет Барселони (Іспанія),
  • 1995 р.– Університет Риму (Тор-Бергата, Італія),
  • 1998–2000 рр.–Технологічний Університет м.Комп’єнь (Франція),
  • 2001–2004 рр.–Унівеситети Бонна та Б’єлефельда (Германія).
А ще були конференції:
  • 1990 р. – Упсала, Швеція;
  • 1993 р. – Регенсбург, Німеччина; Торонто, Канада;
  • 1995 р. – Токіо, Японія;
  • 1996 р. –  Атени, Греція;
  • 1997 р. – Бухарест, Румунія; Умеа, Швеція;
  • 1998 р. – Комп’єнь, Франція;
  • 2000 р. – Цюріх, Швейцарія; Бордо, Франція;
  • 2001 р. – Хельсінкі, Фінляндія;
  • 2002 р. – Шамоні, Франція.
Він також був організатором міжнародних симпозіумів та конференції:
1992 р. – Еволюційні стохастичні системи у фізиці й біології (Кацивелі); Радянсько-японський симпозіум з теорії ймовірностей та математичної статистики (Київ); Українсько-угорська конференція “New Trends in Probability Theory and Mathematical Statistics” (Мукачево);
1995, 1997, 1999 рр. – Українсько-скандинавська конференція з теорії ймовірностей та математичної статистики (Ужгород, Умеа, Київ);
1998 р. –  Колоквіум “Probability Theory and Mathematical Statistics”, присвячений пам’яті І.І.Гіхмана (Донецьк);
2001 р. – Конференція “Stochastic Analysis and its Applications”, присвячена ювілею А.В.Скорохода (Львів);
2002 р. – Конференція “International Gnedenko Conference”, присвячена пам’яті Б.В.Гнєденка (Київ).

За період між двома ювілеями істотно змінилася і роль Володимира Королюка у громадському житті Інституту математики. В.С.Королюк був завідувачем відділу теорії ймовірностей та математичної статистики з 1960 по 1993 рр. і обіймав посаду заступника директора інституту з наукової роботи з 1966 по 1988 рр., працював професором кафедри теорії ймовірностей та математичної статистики на механіко-математичному факультеті Національного університету ім. Т.Шевченко з 1965 по  1993 рр. Нарешті, з 1993 по 1999 рік Володимир Королюк працював головним науковим співробітником, а з 1999 року – радником при дирекції Інституту математики, а також заступником Академіка-секретаря відділення математики НАН України.

Відмітимо, що за видатні успіхи та наукові досягнення В.С.Королюк удостоєний таких нагород:
  • 1976 р. – Премія НАН України ім. М.М.Крилова;
  • 1978 р. – Державна Премія УРСР;
  • 1988 р. – Премія НАН України ім. В.М.Глушкова;
  • 1995 р. – Премія НАН України ім. М.М.Боголюбова;
  • 2002 р. – премія НАН України, а також медаль ім. М.В.Остроградського;
  • 2003 р. – Державна премія України з науки і техніки;
  • З 1998 року – заслужений діяч науки і техніки України.
Додамо ще короткий підсумковий нарис основних наукових результатів В.С.Королюка, що відображені в опублікованих працях між двома ювілеями з 1985 по 2005 рр.

1.   Граничні теореми типу усереднення, дифузійної та пуасонівської апроксимації напівмарковських випадкових еволюцій.

Теорія напівмарковських випадкових еволюцій (НМВЕ), що розвивалася у дослідженнях на попередньому етапі (до 90-х років) спільно з А.Ф.Турбіним та А.В.Свіщуком, спиралася в значній мірі на асимптотичний аналіз рівнянь марковського відновлення (РМВ), що  визначалися характеристиками процесів марковського відновлення (ПМВ), вкладених у напівмарковський процес. В той же час існує інший підхід, запропонований А.Вентцелем і М.Свириденко, оснований на мартингальній характеризації ПМВ з використанням компенсуючого оператора (нормованого генератора ПМВ). При цьому алгоритми усереднення, дифузійної та пуассонівської апроксимації НМВЕ будуються за стандартною схемою з використанням розв’язків проблеми сингулярного збурення для звідно-оборотних операторів.

2.  Напівмарковські випадкові блукання в схемі серій.

Проблема асимптотичного аналізу  напівмарковських випадкових блукань у схемі серій полягає в тому, щоб подати випадкове блукання у вигляді відповідної випадкової еволюції, яку можна задавати компенсуючим (породжуючим) оператором. Особливо загадковою була схема пуассонівської апроксимації. Треба було нормувати малим параметром серії ймовірності великих стрибків, замість самих стрибків.

3.  Дифузійна апроксимація стохастичних систем, що описуються процесами з локально незалежними приростами та з напівмарковським входом.

Клас процесів з локально незалежними приростами найкраще підходить для опису систем обслуговування та резервованих систем. Тому проблема дифузійної апроксимації таких систем природно  вкладається в теорію дифузійної апроксимації центрованих випадкових еволюцій. Центруючи функція породжує усереднену еволюцію, що визначається напівгрупою. При цьому породжуючий оператор визначається інтенсивністю зі зміщеним аргументом.

4.  Стійкість стохастичних систем у схемах фазового усереднення та дифузійної апроксимації.

Проблема полягає у тому, щоб встановити стійкість стохастичних систем з марковськими чи напівмарковськими перемиканнями шляхом використання функції Ляпунова для усереднених чи граничних дифузійних систем. В наслідок того, що функція Ляпунова є випадковою еволюцією для відповідної стохастичної системи, доцільним є використання теорії випадкових  еволюцій в проблемі стійкості стохастичних систем.

5.   Стохастичний поліном Кравчука (СПК).

Узагальнення поліномів Кравчука побудоване на представленні СПК у вигляді випадкових перманентів симетричних прямокутних матриць. СПК стали частковим випадком симетричних статистик. В теорії СПК природно використовується сучасна теорія семімартингалів. Твірна функція СПК є розв’язком відомого рівняння Долеана–Доде.

Основним творчим доробком за останні 15 років В.С.Королюк вважає реалізацію пуассонівської апроксимації випадкових еволюцій, зокрема, напівмарковських випадковий блукань. При цьому виникає можливість поєднання двох різних методів аналізу випадкових блукань: методу факторизації та методу сингулярного збурення операторів.

Плідну наукову й науково-організаційну роботу В.С.Королюк поєднує з педагогічною діяльністю та науково-виховною роботою з аспірантами та студентами, працюючи з 1965 р. на посаді професора кафедри теорії ймовірностей та математичної статистики. В цей період він багато уваги приділяв читанню спецкурсів для старшокурсників механіко-математичного факультету та слухачів факультету підвищення кваліфікації КДУ. В.С.Королюк успадкував від свого вчителя Б.В.Гнєденка багато цінних якостей, серед яких не можна не відмітити захоплення не тільки науковими проблемами математики, а також і популяризацією її нових досягнень. Очолюючи відділ математики при Республіканському Будинку економічної та науково-технічної пропаганди,  В.С.Королюк активно сприяв пропаганді математичних знань та наукових досягнень теорії ймовірностей, математичної статистики та кібернетики. Його вплив відчули на собі не тільки його аспіранти, студенти й колеги-ймовірнісники, а також багато спеціалістів іншого профілю, які цікавилися прикладними проблемами теорії ймовірностей.

Під керівництвом В.С.Королюка більше 40 математиків захистили кандидатські дисертації, 10 – докторські.  Період творчої діяльності В.С.Королюка до 1985 року освітлено в біобібліографічному випуску “Владимир Семенович Королюк”, Киев: Изд-во «Наук. думка». – 1985. – 44с. Там же вміщено біографічний нарис та бібліографічний показчик робіт ювіляра (до 1985 року), що налічує 219 найменувань (серед них 8 монографій).
 
За матеріалами видання  - Володимир Семенович Королюк, Біобібліографія,  Упорядники:  Д.В.Гусак, М.С.Братійчук, Інститут математики НАН України, 2005р.
 ==================================

Список публікаційMathSciNet) Посилання на праці  (з MathSciNet)