ДМИТРО ІВАНОВИЧ МАРТИНЮК (1942 – 1996)   Д.І.Мартинюк – відомий математик,  доктор фізико-математичних  наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1985 рік), видатний спеціаліст в царині звичайних диференціальних рівнянь та диференціальних рівнянь із запізненням, представник школи Боголюбова – Митропольського. Своїми науковими працями він вніс значний вклад в розвиток і формування в Україні теорії диференціально-різницевих рівнянь, теорії різницевих рівнянь і теорії нелінійних коливань. Результати його робіт мають широке практичне застосування в теорії автоматизованого керування та в теорії коливань механічних систем.  Природа щедро обдарувала Д.І.Мартинюка світлим розумом, тонкою інтуїцією, щирим серцем, гострим відчуттям справедливості. Усім, хто його знав, він запам’ятався як чуйна, порядна, доброзичлива,  відкрита і чесна Людина.

Дмитро Мартинюк народився 11 березня  1942 року в селі Іванківці  Дунаєвецького району  Хмельницької області в селянській сім’ї.  Батько Іван Дорофійович Мартинюк загинув на фронті в 1942 році. Вихованням малого Дмитра займалася мама Євдокія Филимонівна.

У 1965 році Д.І.Мартинюк вступив до аспірантури Інституту математики АН УРСР, де під керівництвом Ю.О.Митропольського почав займатися дослідженням диференціальних рівнянь із запізненням.  У 1967 році достроково закінчив аспірантуру та в жовтні того ж року успішно захистив кандидатську дисертацію "Периодические решения нелинейных систем дифференциальных уравнений с запаздывающим аргументом". 

З 1 вересня 1967 року Дмитро Іванович зарахований асистентом кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь Київського державного університету,  у 1968 році обраний на посаду старшого викладача, а в 1969 році – доцента цієї кафедри. З 1979 по 1983 рік він виконував обов’язки заступника завідувача кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь з наукової  роботи.

У 1969 році виходить його перша книга "Лекции по теории колебаний систем с запаздыванием",  а через короткий час ще дві:  "Лекции по теории устойчивости решений систем с последействием" (1970) та  "Лекции по качественной теории разностных уравнений" (1972).

Четверта монографія Дмитра Івановича "Периодические и квазипериодические колебания систем с запаздыванием" (у співавторстві з Митропольським Ю.О.) була першою книгою у вітчизняній та зарубіжній літературі, присвяченою систематичному  викладу  теорії багато частотних коливань систем із запізненням. Згодом вона увійшла до циклу праць, відзначеного у 1985 році Державною премією України в галузі науки і техніки. 

 У 1982 році Д.І.Мартинюк захистив докторську дисертацію на тему "Периодические и  квазипериодические решения дифференциально-разностных и разностных уравнений", і через рік його було обрано за конкурсом на посаду професора кафедри інтегральних та диференціальних рівнянь.

 Працюючи на цій посаді, Дмитро Іванович  читав курси звичайних диференціальних рівнянь, інтегральних рівнянь, спеціальні курси з теорії диференціальних рівнянь із запізненням, різницевих рівнянь. Ці спеціальні курси відзначалися широким використанням новітніх наукових досягнень.

У 1984 році виходить з друку наступна монографія "Системы эволюционных уравнений с периодическими и условно периодическими коэффициентами" (співавтори Ю.О.Митропольський, А.М.Самойленко), яка  була перекладена англійською мовою і побачила світ у 1993 році ("System of evolution equation with periodic and quasiperiodic coefficients".  Kluwer Academic Publishers, Dordrecht – Boston – London). Загалом Д.І.Мартинюк опублікував шість монографій та понад 90 наукових статей, присвячених актуальним питанням якісної теорії диференціально-різницевих та різницевих рівнянь. Основні результати його досліджень представлені в багатьох центральних математичних журналах, збірниках і працях Міжнародних, Всесоюзних та Республіканських конференцій. Наукові результати Д.І.Мартинюка  широко відомі в Україні та за її межами, про що свідчать посилання на його роботи в монографіях  вітчизняних та зарубіжних авторів.

З 1988 до 1995 рік Д.І.Мартинюк очолював кафедру математичної фізики механіко-математичного факультету. На цій посаді розкрився його організаторський талант, особливо в кадрових питаннях. Дмитру Івановичу вдалося зберегти і примножити традиції кафедри, стимулювати розвиток основних напрямків  наукових досліджень, зокрема тих, що пов’язані з обчислювальною  математикою  та інформатикою. В цей час співробітниками кафедри математичної фізики, поряд з суто математичними проблемами,  вивчається широке коло прикладних задач теорії фільтрації, гідродинаміки, екології. 

Працюючи завідувачем, Д.І.Мартинюк блискуче   читав лекції з курсів "Інтегральні рівняння та елементи функціонального аналізу", "Рівняння математичної фізики".

В особі  Д.І.Мартинюка гармонійно поєднувалися таланти педагога та вченого. Багато часу і сил він віддавав роботі зі своїми учнями,  виховавши  9 кандидатів наук. Для них він був не лише улюбленим науковим керівником, але й  старшим товаришем і порадником.

Протягом багатьох років Д.І.Мартинюк брав активну участь в роботі Вченої ради механіко-математичного факультету, спеціалізованих рад з присудження наукових ступенів у Київському університеті та Інституті математики АН України.

У 1995 році за власним бажанням  Дмитро Іванович залишає посаду завідувача  кафедри математичної фізики, повертається на кафедру інтегральних та диференціальних  рівнянь, де і працює до останнього дня свого життя – 27 жовтня 1996 року. На механіко-математичному факультеті Дмитро Іванович пропрацював понад 29 років.

У травні 2002 року Інститутом математики НАНУ, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Кам’янець-Подільським державним педагогічним університетом була проведена міжнародна конференція – П’яті Боголюбовські читання – присвячена 60-річчю від дня народження  Д.І.Мартинюка.