До 110-річниці з дня народження
професора Юрія Дмитровича Соколова




26 травня 2006 року виповнюється 110 років від дня народження видатного вченого світового рівня професора, члена- кореспондента НАН  України Юрія Дмитровича Соколова .


14 (26) травня 1896р. у сім’ї кубанського козака осавула Дмитра Захаровича Соколова і вчительки жіночої гімназії Аполлінарії Василівни у станиці Лабінській Краснодарського краю народився син Георгій (Юрій). Після закінчення Лабінської чоловічої гімназії талановитий юнак продовжує навчання у Київському університеті св. Володимира на математичному відділенні фізико - математичного  факультету. В лекційній книжці студента Соколова стоять підписи видатних, відомих вчених: Букреєва, Граве, Пфейфера, Воронця, Фогеля, Котельникова, Суслова, та ін.. Глибокі знання, отримані в університеті, спонукали Юрія Соколова до самостійних теоретичних студій з астрономії, математики та теоретичної механіки ще в студентські  роки.


І хоч роки навчання співпали з такими бурхливими подіями в країні, як перша світова та громадянська війни, революційні потрясіння, це не завадило Соколову успішно пройти курс вищої освіти, після одержання якої, за рекомендацією академіка  Д.О. Граве , він влаштовується на роботу до фізико-математичного відділення Академії Наук України (згодом перетвореного на Інститут математики). Академік Граве ще з студентської лави залучив талановитого студента до опанування проблеми
n-тіл з небесної механіки. Надалі цій проблемі Юрій Дмитрович присвятив понад 30 років (1922-1951 р.р., 1959, 1969 р.р.) свого життя, опублікував понад 50 праць з небесної механіки.


У 1929 році Соколов захистив докторську дисертацію «Умови загального співудару трьох тіл, що обопільно притягуються за законом Ньютона», яка одержала першу премію Комісії з преміювання наукових робіт НКО 1930 року. З цього часу багато його наукових праць видається за кордоном, він підтримує наукові зв’язки з багатьма відомими фахівцями з небесної механіки,листуючись з Шазі, Пенлеве, Зундманом, Зігелем, Мультоном, Леві-Чівіта.


Докторська дисертація Соколова мала світове визнання і піднесла її автора на один щабель із вище згаданими відомими науковими «зірками» того часу. У період 1929-1930р.р. Ю.Д.Соколов був членом бюро Ради Астрономічної обсерваторії Київського університету.

Узагальнюючи, розвиваючи ідеї славетних попередників, виправляючі чужі помилки(Соколов ніколи не схилявся перед найвидатнішими авторитетами) завдяки більш строгим доведенням та пошуку розв’язку низки проблем, пропонуючи свої оригінальні ідеї, Соколов виклав ці результати та систематизував у вигляді монографії «Особливі траєкторії системи вільних матеріальних точок», 1951р.


Наведемо декілька прикладів з наукової діяльності Ю.Д.Соколова, дуже повчальних для молодих вчених.


Вже перші наукові результати Соколова продемонстрували його наукову зрілість. В класичному мемуарі Лагранжа(ще в 1767р.) досліджувався рух матеріальної точки, яка притягується до нерухомого центру і рухається під дією сталої збурюючої сили. Соколов показав, що граничний перехід Лагранжа при розв
язанні цієї задачі в квадратурах був необгрунтованим, тому результати, одержані Лагранжем, -- невірні! Соколов знайшов розвязок задачі Лагранжа за допомогою еліптичних функцій.


Далі, в 1906р. Біскончіні, використовуючи результати Леві-Чівіта, знайшов дві умови парного співудару в загальній ситуації трьох тіл. Ю.Д.Соколов, аналізуючи в 1927р. цю роботу, виявив ряд принципових помилок і дав вичерпне розв
язання задачі.


Узагальнюючи результати Пенлеве для класичного випадку( а саме Пенлеве належать перші результати з теорії співудару) Юрій Дмитрович встановив важливу теорему про мінімум взаємних віддалей, з якої випливає неможливість прямування до нуля цього мінімуму. Цим було доведено Соколовим несправедливість гіпотези Пенлеве, висловленої ним в 1895р.


За великі наукові здобутки Ю.Д.Соколова обирають членом-кореспондентом АН УРСР у 1939р.


Паралельно із науковою працею професор Соколов викладав у багатьох вищих учбових закладах Києва. Він завідував кафедрами математики і механіки робітничого машинобудівного інституту (1924—1934р.р.), Київського політехнічного інституту шкіряної промисловості (1930—1938р.р.),Київського індустріального інституту (1937—1938р.р.), кафедрою теоретичної механіки Київського університету (1943—1949р.р.). З 1930року впродовж 40 років Соколов був завкафедрою вищої математики у Київському інженерно-будівельному інституті. Лекції його завжди справляли незабутнє враження на студентів своєю вишуканою формою викладання, були взірцем педагогічного мистецтва, свого роду шедеврами: в них гармонійно поєднувалися доступність, чіткість та глибина наукового змісту. Соколов вчив вмінню бачити нове у старих задачах, логічному та аналітичному мисленню, демонстрував власний творчий неспокій і відданість улюбленій справі. Крім студентів його лекції зацікавлювали викладачів різних кафедр, які бажали поглибити власну математичну освіту та повчитися у Юрія Дмитровича педагогічній майстерності. Соколов образно порівнював курс вищої математики у технічному вузі зі стежкою, що веде через трясовину:


Зійдеш зі стежки – загрузнеш у болоті. Але це не заважило самому Соколову знаходити і прокладати все нові стежки, якими він успішно вів своїх слухачів до знань.


Юрію Дмитровичу Соколову були притаманні мудрість,
мужність та благородство. В зв’язку із сімейними обставинами (була тяжко хвора мати) Соколов у роки Великої Вітчизняної війни не зміг евакуюватись із Києва і залишився уповноваженим (директором) Астрономічної обсерваторії Київського університету під час німецької окупації міста Київ у 1941—1943р.р. Завдяки його громадянській мужності вдалося зберегти значну частину дорогоцінного обладнання та унікальну бібліотеку цієї установи. За спасіння під час німецької окупації відомого математика і педагога проф. Зуховицького С.І. (єврея за національністю) Соколова та його дружину Марилю 1993р. Відділом памяті мучеників і героїв (Ієрусалим) було занесено до списку праведників народів світу. Відомий такий факт, коли замість цінних книг із бібліотеки АО, що мали бути відправлені до Німеччини, під наглядом Ю.Д.Соколова були запаковані у залізничні контейнери звичайні цеглини. Тільки прихід радянських військ до Києва у листопаді 1943р. не дав змоги німцям своєчасно виявити цю сміливу підробку, автор якої неминуче був би жорстоко покараний гестапо.


Наведемо витяг з наказу №46 ректора Київського університету Русько О.М. від 23 лютого 1944р.: «Відзначити заслугу проф. Соколова.Ю.Д. в збереженні основної частини бібліотеки та майна Обсерваторії в тяжкий для неї період». Лише у 1968р. Соколов Ю.Д. був нагороджений урядовою медаллю « За оборону Києва», хоча указ про це Президії Верховної Ради УРСР був від 21червня 1961р.( тобто вийшов на 7 років раніше).


В хвилини відвертості в останні роки життя Юрій Дмитрович ділився своїми болями із співробітниками Інституту математики і згадував, що десь з 1948р. йому все важче було займатися улюбленою справою – дослідженнями з небесної механіки. У зв
язку із бурхливим розвитком вітчизняної космонавтики на небесну механіку було накладено гриф «секретно». Отже, як людина, яка перебувала під час війни на окупованій території, Ю.Д.Соколов «не заслуговував» на довіру і не був допущений до секретних робіт. Його усунули від викладання в університеті, де він раніше завідував кафедрою теоретичної  механіки. Кінець досліджень з небесної механіки перетворився для нього на початок досліджень з іншої проблематики. Сам Юрій Дмитрович  невесело жартував з цього приводу: «з небес опустили на грішну землю, а потім ще глибше…»


Змушений не за своїм бажанням змінити докорінно тему наукових досліджень, Соколов почав займатися теорією фільтрації з каналів та динамікою шахтних канатів. Досвід, набутий ним у небесній механіці, допоміг досить швидко опанувати нову для нього галузь науки і досягти в ній певних наукових висот. Йому вдалося одержати фундаментальні результати в цій області та розробити практичні рекомендації для інженерів-гідротехніків.


Розв’язуючи рівняння Бусинеска, які описують деякі фільтраційні явища, Ю.Д.Соколов розробив у 1952р. так званий метод осереднення функціональних поправок, основний варіант якого дістав належне обгрунтування і був розвинений ним разом із учнями у багатьох статтях (1953—1965р.р.) та однойменній монографії, що вийшла друком у 1967р. у видавництві «Наукова думка». Зараз в літературі цей метод носить ім’я Соколова.


Юрій Дмитрович був дуже цікавою людиною, збагаченою глибокою ерудицією у досить різноманітних сферах життя. Це була інтелігентна доброзичлива людина, яку ніколи не залишало почуття особливого гумору, повного філософського змісту, завжди дотепного і доречного. Соколов був знавцем літератури, особливо поезії, мав феноменальну пам
’ять, любив цитувати перлини «великих думок великих людей». Дуже любив Юр
ий Дмитрович поезію Омара Хайяма. Наведемо декілька рубаї, які з особливим пафосом, але дуже тихим голосом, Соколов декламував по закінченню деяких наукових семінарів, або навіть на Вченій Раді:

(104)

             Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало,

              Два важных правила запомни для начала:

             Ты лучше голодай, чем что попало есть,

             И лучше будь один, чем с кем попало.

(268)

             То, что Бог нам однажды отмерил, друзья,

             Увеличить нельзя и уменьшить нельзя.

             Постараемся с толком истратить наличность,

             На чужое не зарясь, взаймы не прося.

(234)

             Тот, кто следует разуму – доит быка,

             Умник будет в убытке наверняка!

             В наше время доходней валять дурака,

             Ибо разум сегодня в цене чеснока.

(375)

            Знаний сердце моё никогда не чуралось,

            Мало тайн, мной не познанных, в мире осталось.

            Только знаю одно: ничего я не знаю –

           Вот итог всех моих рассуждений под старость.

(189)

           Когда все за столом, как тесная семья,

           Опять усядетесь, -- прошу вас, о, друзья,

          О друге вспомнить и опрокинуть чашу

          На месте, где сидел средь вас, бывало, я.

 
Музика, театр були близькі Соколову і зрозумілі, історія і філософія визнані ним нарівні з математикою і механікою. Талант, працьовитість, висока культура, знання багатьох мов дали йому можливість досягти видатних наукових результатів.


Уряд досить скромно оцінив багаторічну працю вченого – у нього були лише дві урядові нагороди: медаль «За оборону Києва» та орден «Трудового Червоного Прапора» у зв
язку з 70-річчям, але … залишилась невянуча слава математика і патріота, а це той тип безсмертя, який нам найбільш дорогий.


На пам
ять приходять слова Бонапарта, які він сказав математику Гаспару Монжу (їх колись любив цитувати Юрій Дмитрович): «Заздрю я вам, вченим. Як ви повинні бути щасливими тим, що уславились, не заплямувавши кровю свого безсмертя!»


Важко переоцінити внесок проф. Соколова у скарбницю світової науки. Його творчий доробок сягає більш 110 наукових робіт (із них дві монографії та один підручник) з небесної механіки, гідромеханіки, теорії диференціальних рівнянь, історії математики. Своєю науковою спадщиною Соколов ще буде довго впливати на подальший розвиток математики і механіки далеко за межами рідної України. І хоч народився він за її межами ( на Кубані), але уславив своєю науковою працею саме нашу Україну.


Помер Юрій Дмитрович 2 лютого 1971р., похований на Байковому кладовищі (м.Київ). До 100-річчя від дня народження Соколова на спільному засіданні Вченої ради Інституту математики НАН України та Київського математичного товариства 28 травня 1996р. було вшановано пам
ять видатного вченого. Наступного року, 17 квітня 1997р. на засіданні Наукових зборів Астрономічної обсерваторії Київського університету автором цієї статті була зроблена доповідь з нагоди вшанування пам’яті видатного вченого і громадянина Юрія Дмитровича Соколова, творчий доробок і доля якого тісно пов’язана з цією науковою установою.


Тим, хто бажає більш глибоко ознайомитися з біографією, бібліографією та науковими працями професора Соколова, відсилаємо до таких витоків:

1. Приближенные и качественные методы теории дифференциальных и интегральных уравнений, Киев, Ин-т математики, 1971г., стр.4-50.

2. Нариси розвитку, Ін-т математики,1997р.,т.17, стор. 118-133.

3. У світі математики, т.2, вип.4, вид-во «ТВіМС», 1996р., стор. 84-91.

4. Вісник Київського університету. Астрономія. вип.34 ,вид-во “Київський  ун-т”, 1997р., стор. 164-170.

5. Математика і математичне природознавство в Україні в ХХст., т.34,  Ін-т математики НАНУ,2001р., стор. 79-88.

6. Астрономічна обсерваторія Київського національного університету ім. Т. Шевченка, 160 років.Київ,ВГЦ Університет,2005р., стор. 86-94.

 


Кандидат фіз.-мат. наук В.П.Фільчакова

                                                                                                                 Травень 2006р.