Пантеон
київських математиків
Засідання Товариства Новини Київські семінари Конференції Мат. архів, журнали, препринти Діяльність Товариства, статут Члени ТоваристваВиборні органи Історія Товариства Київські математики Премії товариства Сторінка для дискусій Посилання Математичні заклади Києва Студентська сторінка Шкільна сторінка Членство в Товаристві Адреса Товариства
 

З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОГО МАТЕМАТИЧНОГО ТОВАРИСТВА

Київське фізико-математичне товариство  утворилось ще у 1889 р. і активно працювало до початку Жовтневої революції 1917 року.  Діяльність товариства сприяла зародженню та зміцненню широко відомої Київської математичної школи. З різних причин і довгий час київська математична спільнота не мала власного математичного осередку. Київське математичне  товариство було формально організовано лише у 1987 році (насправді підпорядковувалось бюро відділення математики АН УРСР).  Першим президентом був академік Корнєйчук  Микола Павлович, ученим секретарем  — професор Кратко Мирослав Львович.  З 1993 р.  президентом був професор Горбачук Мирослав Львович, віце-президентом  — професор Ядренко Михайло Йосипович, ученим секретарем  —  професор Турбін Анатолій Федорович (пізніше   професор  Левіщенко Сергій Сергійович та ... ). Київське математичне  товариство перестало фактично існувати, ще до початку 21 століття. Ідея про поновлення роботи в осередку київських математиків та математиків з Києва виникла на початку 2006 року. Була проведена велика організаційна робота (створення веб сторінок, інформаційні повідомлення, семінари, колоквіуми, математичні та організаційні засідання ...), і 24 березня 2008 року була зареєстрована нова Громадська організація "Київське математичне  товариство". Ніякої фінансової діяльності протягом підготовки та утворення Громадської організації не проводилось. На даний час ГО "Київське математичне товариство" не має власних банківських реквізитів теж.

МАТЕМАТИКА В КИЇВСЬКОМУ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНОМУ ТОВАРИСТВІ

Велика роль у розвитку науки та популяризації  математич­них  знань   в  нашій країні (як і в країнах бувшого Радянського Союзу)   належала математичним товариствам. Найстаріше з них в Російській імперії — Московське — почало свою діяльність в 1866 р. Другим було засновано Харківське математичне това­риство (1879 р.), а у 1889 р.— Київське фізико-математичне то­вариство. Згодом з'явились такі ж товариства у Петербурзі, Казані й інших університетських містах.

До організації фізико-математичного товариства київські математики входили до складу товариства природознавців, ві­діграючи видатну роль в його діяльності.

Київське товариство природознавців почало свою діяльність у березні 1869 р. У 1870 р. вийшов перший том його «Запи­сок». Крім проведення наукової роботи, члени товариства по­пуляризували природничі знання шляхом читання публічних лекцій і т. п. Так, уже в 1870 р. товариство розпочало публічні лекції з природознавства, алгебри і геометрії. Ці лекції чита­лись систематично. Повний курс їх був розрахований на два роки. У звіті товариства вказувалось, що на лекціях звичайно були присутні 250 слухачів, серед яких більшість належала до постійного складу аудиторії [1]. У 70-х роках лекції з матема­тики читав викладач Київської військової гімназії Тимофєєв. Програми його лекцій не виходили за звичайні курси серед­ньої школи (див., наприклад, програму з алгебри [2]). У 1870 р. дійсними членами товариства були об­рані М. Ф. Хандріков і В. П. Єрмаков. Членами товариства були також М. Ю. Ващенко-Захарченко, П. Е. Ромер та ін.

Київське товариство природознавців проводило широкий об­мін своїх праць на інші російські та іноземні видання. Так, тільки за 1891 р. воно вступило в обмін з 7 російськими і 12 іно­земними товариствами, а всього в цьому році обмінювалось з 252 російськими і 283 іноземними товариствами.

Дуже велике значення для історії науки мало видання Ки­ївським товариством природознавців бібліографічного покаж­чика російської математичної літератури, видань з медицини, ветеринарії та ін. З 1872 по 1890 р. вийшло 18 томів покажчи­ка. Ці зведення російської літератури з природознавства є єди­ними за ті роки. Починаючи з VII тома з покажчика була ви­ключена медична література і залишились таким чином тільки математика і природничі науки. У складанні перших семи то­мів з математиків брав участь В. П. Єрмаков. Наступні томи були складені В. К. Совінським. У зв'язку з матеріальними труднощами видання покажчика було припинено в 1893 р. Во­но поновилось в 1900 р. і продовжувалось до 1910 р. За повно­тою матеріалу цей покажчик літератури не втратив свого зна­чення і в наступні роки.

У кінці 80-х і в 90-х роках від товариства природознавців відгалужувались інші більш спеціальні товариства. Як само­стійне було організоване в 1889 р. Київське фізико-математичне товариство. Засновниками його були М. П. Авенаріус, Б. Я. Букрєєв, М. Ю. Ващенко-Захарченко, В. П. Єрмаков, І. І. Рахманінов, П. Е. Ромер, Г. К. Суслов, М. Ф. Хандріков, М. М. Шіл-лер, Е. К. Шпачинський. Пропозицію про його організацію вони підписали 6 лютого 1889 року. Статут товариства був затверджений міністром народної освіти 26 листопада 1889 року [3].

У першому параграфі статуту було записано, що фізико-ма­тематичне товариство при Київському університеті має своєю метою сприяти розробці і поширенню фізико-математичних на­ук, а також встановленню правильних поглядів на їх викла­дання.


Товариство складалось з дійсних та почесних членів як міс­цевих, так і з інших міст. Серед членів Київського фізико-ма-тематичного товариства були видатні вчені, студенти і магі­странти університету, викладачі реальних училищ, гімназій та інших середніх учбових закладів. Почесними членами були обра­ні К. М. Феофілактов, М. М. Шіллер, В. П. Єрмаков, О. Г. Столєтов, М. Є. Жуковський, М. В. Бугаєв, Г. К. Суслов, М. М. Бобрецький. Із викладачів середніх учбових закладів особливо ак­тивні були К. М. Щербина, П. О. Долгушин, М. В. Оглоблін та ін.

Справами товариства завідував розпорядчий комітет, що складався з голови товариства, двох його товаришів, секретаря і казначея. Головами товариства були М. М. Шіллер (до 1904 р.), а потім Г. К. Суслов. Товаришами голови були В. П. Єрмаков (майже весь час), Г. К. Суслов, І. І. Косоногов, Р. К. Савельєв, Е. К. Шпачинський та ін. Секретарями були Б. Я. Букрєєв, Г. К. Суслов, П. В. Воронець, Г. Г. Де-Метц, О. Д. Білімович.

На засіданнях товариства обговорювались наукові теми не тільки загального характеру, але також з спеціальних галузей знання. Розглядались тут і методичні питання. Засідання зби­рались раз на місяць або частіше в залежності від потреби. В середньому на рік було від 17 до 22 засідань.

Кошти товариства складались з членських внесків, з про­дажу друкованих видань товариства, з сум, які поступали за публічні лекції і т. п. Протоколи засідань і праці його членів то­вариство мало право друкувати в «Университетских известиях». Для наукових цілей товариство могло користуватись майном і приміщенням університету.

За 28 років існування фізико-математичне товариство нара­ховувало в своєму складі більш як 350 чоловік. На його 462 за­сіданнях було обговорено ряд наукових питань з математики, фізики, механіки та суміжних галузей науки.

Крім київських професорів і вчених з повідомленнями на засіданнях товариства виступали також М. Я. Сонін, М. Є. Жу­ковський, М. В. Бугаєв, О. Г. Столєтов та інші видатні вчені. З математики і механіки було заслухано понад 600 доповідей та повідомлень, що складає більше 60% всіх повідомлень та доповідей. Частина їх була опублікована в протоколах това­риства.

Наукові повідомлення та доповіді з математики належали до різних її розділів.

Наведемо тут деякі відомості щодо тематики доповідей. Так, в доповідях В. П. Єрмакова були розглянуті питання про методи доведень в математиці, про роль пам'яті в математич­них побудовах, про роль і значення математики, про основні принципи диференціального числення. Загальні питання мате­матичних досліджень були змістом доповідей Е. К. Шпачинського, який розглянув питання про синтез і аналіз в матема­тиці, Г. І. Челпанова, який в своїй доповіді зупинився на пи­танні про реальність простору, М. Б. Делоне, який висвітлив роль інтуїції в математиці та ін.

Чимало місця в доповідях приділено проблемам аналізу не­скінченно малих та варіаційного числення. Наведемо деякі при­клади. В своїх доповідях на ці теми В. П. Єрмаков зупинився на питаннях рівномірно і нерівномірно збіжних рядів, на по­нятті про варіацію простого інтегралу, на основних положен­нях варіаційного числення за Вейєрштрассом, на способах до­слідження функцій щодо екстремуму. Б. Я. Букрєєв в своїх до­повідях висвітлив питання про екстремум функцій декількох змінних, про логарифмічний ряд та його застосування, про транс­цендентність чисел «e» і «». В доповідях П. М. Покровського  
з'ясовано значення способу границь та висвітлена роль гранич­них переходів в дослідженнях з аналізу. М. Я. Сонін доповів про один означений інтеграл, про остаточний член інтерполя­ційної формули Лагранжа. І. І. Бєлянкін розглянув питання, що стосуються ізопериметричної задачі, теореми Гюльдена, уза­гальнення теореми Фурьє. Д. О. Граве в своїх доповідях при­ділив увагу питанням методики викладу теорії ірраціональних чисел, способу обчислення квадратур еліптичного виду. М. М. Крилов розглянув спосіб розвинення функцій по поліномам Якобі.

Теорія диференціальних рівнянь, звичайних та з частинними похідними, знайшла відображення насамперед в повідомленнях В. П. Єрмакова. Він доповідав про диференціальні рівняння з алгебраїчними та однозначними інтегралами, про розшукан­ня раціональних інтегралів лінійних диференціальних рівнянь, про особливі інтеграли та про інтегруючі множники диферен­ціальних рівнянь, про нові способи інтегрування рівняння Лапласа. Г. В. Пфейфер розглядав питання інтегрування системи лінійних диференціальних рівнянь з постійними коефіцієнтами та рівнянь з частинними похідними першого порядку, що мають інтеграли Лі, а також про так звані поправки Майєра до дослі­джень Лі, про контактне перетворення, що застосовується в способі Якобі—Майєра, про теореми що виражають зв'язок між інтегралами Лі та Лагранжа, про класифікацію рівнянь з частинними похідними першого порядку. Г. К. Суслов дослідив диференціальні рівняння твердого тіла в рідині, П. В. Воро­нець — питання про те, як інтегрувати рівняння Лагранжа. М. М. Крилов розглянув деякі розклади в ряди інтегралів лі­нійних диференціальних рівнянь, що задовольняють певним початковим умовам. О. Д. Білімович доповів про одне перетво­рення рівняння Якобі, Л. І. Іванов — про одне перетворення рівняння Ріккаті та ін.

В доповідях з теорії функцій комплексної змінної та теорії спеціальних функцій Б. Я. Букрєєв розглянув конформне відо­браження, граничне коло Фукса, визначення функції за її еле­ментом, задачу Діріхле для алгебраїчного контура, обернення еліптичних інтегралів; В. П. Єрмаков розповів про правильні ріманові поверхні та теорію абелевих інтегралів; П. М. Покровський зупинився на теоремі складання трансцендентних функцій, на застосуванні теореми Абеля до еліптичних транс­цендентних, на ультраеліптичних функціях двох аргументів, на основній задачі теорії еліптичних функцій. З інших доповіда­чів А. П. Пшеборський приділив увагу геометричному доведен­ню теореми Абеля, М. О. Столяров — виділенню алгебраїчної частини ультраеліптичного інтегралу, Г. К. Суслов — конформ­ному відображенню однієї поверхні на іншу, М. Б. Делоне — простішій формулі складання еліптичних функцій, В. П. Вельмін — деяким   формулам   теорії   функцій   комплексної   змінної, К.  Ф.  Абрамович — кореням  гіпергеометричної  функції.

Деякі    питання    геометрії    були    предметом    повідомлень Б. Я. Букрєєва (про дотичні в ізольованих точках та геодезичні криві на еліпсоїді),    Г.  К. Суслова   (геометрія    Бельтрамі та Гельмгольца,  кривина  поверхонь), О.  Д.  Білімовича   (гауссова та геодезична кривина, век­торний аналіз), І. І. Бєлянкіна    (взаємні    теореми геометрії,    накладання    по­верхонь,    визначення    роду поверхні другого порядку за    її рівнянням у тетраедрична  координатах, приведення загального    рівняння    кривої третього   порядку  до  канонічної форми), Д. О. Граве (про лінії третього порядку про приведення до простішого   виду   рівняння   поверхні другого порядку, про геометричні     карти     Чебишова). І. І. Чирьєва (співвідношення між сторонами і кутами тетраедра,   постулат   Евкліда),   А.   Н.   Богуславського (векторне   числення,   об'єнання  методів  аналітичної і  вищої геометрії  геометрії   за  допомогою числення   положення). В.   П.   Єрмаков   розглядав методи розв'язку геометричних задач за допомогою уявних чисел, І. П. Соколов — симетричні многогранники, І. Г. Александров — задачі на побудову. А.  В. Матусевич — перетворення сфероциклоїд, Я. С. Іващенко — постулати геометрії і приведення їх до простіших допущень, М. Б. Делоне — пружні лінії двоякої криви­ни та ін.
 



Г. К. Суслов — голова
Київського фізико-математичного товариства


Значне місце в програмі Київського фізико-математичного товариства займали алгебра та теорія чисел. Саме цим галузям математики була присвячена більша частина повідомлень і до­повідей членів товариства. Особливо збільшилась кількість тем з алгебри і теорії чисел за останні 6 - 7 років роботи товарист­ва, що було проявом впливу діяльності Київської математичної школи [4]. 

Різноманітність тематики відображена в доповідях В. П. Єрмакова: про перетворення в алгебрі і невизначені рівняння, про квадратичні форми та скінченні групи підстановок, про розв'я-зок рівнянь в радикалах, абелевих рівнянь 5-го степеня та рів­няння хⁿ - 1=0, про ідеальні числа і задачу Ферма, про суть алгебри та ін. П. М. Покровський зробив кілька повідомлень про зв'язок рішень алгебраїчних рівнянь з функціями Вейєрштрасса. Г. В. Пфейфер досліджував розв'язки двочленних та абелевих рівнянь, скінченні групи лінійних підстановок. Д. О. Граве доповідав про корені похідної від цілої функції, вирахування коренів рівняння 4-го та 5-го степеня, арифметич­ну теорію алгебраїчних величин та формули Діріхле рахунку класів квадратичних форм, викладання теорії Галуа і роль гео­метрії в теорії чисел, алгебраїчні одиниці та p-адичні числа Гензеля, про задачу Ферма і моделі з теорії груп. І. П. Соколов приділив увагу складним процентам, діям над неперервними дробами, деяким властивостям чисел, незалежним від системи числення, системам числення із змінною основою. М. О. Сорокін розглянув питання про суми цифр при різних системах чис­лення, про числа, подібні числам досконалим. Б. М. Делоне зупинився на визначенні алгебраїчної області за допомогою звичайних порівнянь і застосуванні до теорії абелевих рівнянь, на розв'язанні невизначеного рівняння х³ρ+ у³ = 1. З інших до­повідачів І. І. Бєлянкін вивчав розв'язок двочленних рівнянь 2-го степеня в радикалах, А. Шадурський — теорію виключен­ня, О. Ю. Шмідт — розклад скінченних груп на прямі нероз­кладні множники, М. М. Салтиков — застосування теорії груп до інтегрування диференціальних рівнянь.

Теоретична механіка та її застосування були предметом ви­ступів Г. К. Суслова. Він розповів про роботи Герца, Лагранжа, Гельмгольца, про начало можливих переміщень та основи динаміки для руху в деформованому оточенні, про змінне век­торне поле та його завитки, про мінімум лагранжової дії та теорему Стокса, про невдержуючі зв'язки і виміри мас, про рівняння руху невільного твердого тіла та ін. П. В. Воронець розглядав принцип Гамільтона, метод Лапласа, задачу про три тіла, про кочіння без ковзання твердого тіла по горизонтальній площині та інших поверхнях, рівняння динаміки, задачу про рух 4-х матеріальних точок під дією притягальних та відштов­хуючих сил, рівняння руху твердого тіла, віднесені до рухомої системи координат, рух точки по жорсткій поверхні, питання про виключення часу із рівнянь неконсервативної системи та ін. М. Є. Жуковський на засіданнях товариства приділив увагу гідравлічному удару, тертю коліс кінематично одне з одним зв'язаних, підняттю води на висоту за допомогою тертя. С. П. Тимошенко доповів про вплив круглих отворів на розпо­діл напруг в пластинках і про вимушені коливання стержнів, про застосування нормальних координат до дослідження згину стержнів та пластинок, про новий метод розв'язку задач стій­кості. І. І. Бєлянкін вивчав начало найменшої дії, рівняння рівноваги і руху суцільних систем, третій закон Ньютона. О. Д. Білімович зупинився на рівняннях руху тяжкого твердого тіла бі­ля нерухомої точки та на задачі багатьох тіл, на неголоном-ному маятнику та  елементах теорії аероплану. М. Б. Делоне розглядав задачу про три тіла та розповів про нові успіхи в повітроплаванні. І. І. Рахманінов присвятив свої виступи рів­нянню  рівноваги гнучкої поверхні,    В. П Єрмаков - теорії    пружності,  О. І. Динник - удару  пружних тіл.



В.П. Єрмаков - заступник голови
Київського фізико-математичного твариства


Наближені методи та розгляди деяких математичних   машин   і   інструментів відображені у доповідях В. П. Єрмакова, П. О. Долгушнна, М. В. Оглобліна, О. Д. Білімовича, І. І. Бєлянкіна,   С. О.  Дивільковського,   Г. К. Суслова, С. П. Тимошенка,   В. П. Линника, Б. М. Янковича. В своїх  доповідях   вони   зупини­лись на загальних питаннях наближених обчислень, на методиці обчислень при виконанні окре­мих математичних операзок рівнянь, квадратури та ін.), на вживанні інтеграторів  та   гармонічних аналізаторів.
Доповіді  з історії фізико-математичних наук, а також огляд діяльності окремих уче­них досить часто робились на засіданнях товариства. В цьому відношенні особливо активним був М. М. Бубнов, історик за фахом. Він робив доповіді про римських землемірів та їх роль в історії математики, про походження цифр та механізму арифме­тичних дій, про старо-грецький абак і його значення в питанні походження сучасної арифметики, про операції на абаці та ін. Історія викладання математики в Росії була темою повідомлен­ня М. П. Соколова, про X книгу Евкліда розповів Е. І. Ігнатьєв.

Огляд діяльності М. І. Лобачевського зробили Б. Я. Букрєєв, Михайлов, М. П. Соколов. Про праці П. Л. Чебишова роз­повів В. П. Єрмаков, про А. Г. Столєтова і К. Вейєрштрасса — П. М. Покровський, про Ш. Ерміта — Б. Я. Букрєєв, про Л. Ейлера — О. Д. Білімович, про Г. Мінковського і Г. Ф. Вороного — Д. О. Граве. Були заслухані також повідомлення про діяль­ність видатних членів товариства І. І. Рахманінова, П. М. Покровського, П. Е. Ромера, М. О. Сорокіна та ін.

Як бачимо, теми доповідей з математики на засіданнях то­вариства були досить різноманітними і охоплювали всі основ­ні галузі цієї науки. Треба відзначити також, що доповіді, як правило, містили оригінальний матеріал. Потім він обробляв­ся у формі статті, а іноді монографії і друкувався у відомих російських і зарубіжних математичних журналах, у вістях Ки­ївського університету чи в протоколах товариства. Це стосує­ться насамперед ряду згадуваних вище повідомлень В. П. Єрмакова, Д. О. Граве, Г. К. Суслова, П. М. Покровського, Б. Я. Букрєєва, П. В. Воронця, Г. В. Пфейфера, І. І. Бєлянкіна, О. Д. Білімовича та ін. Отже, багато нових теорем та оригі­нальних думок і рішень було проголошено вперше на засідан­нях товариства, а звідти, як кажуть, вони одержували путівку в життя.

Висока наукова кваліфікація багатьох членів товариства сприяла здоровій критиці наведених положень.

Для багатьох молодих учених кафедра товариства була пер­шою науковою трибуною. Тут про свої наукові досягнення до­кладали А. П. Пшеборський, П. В. Воронець, К. Ф. Абрамович, В. П. Вельмін, Б. М. Делоне, О. Ю. Шмідт та інші молоді дослідники, які потім стали відомими вченими.

Аналізуючи протоколи засідань та простеживши дальшу до­лю окремих робіт, про які докладалось на засіданнях товарист­ва, приходимо до висновку, що його діяльність була значним внеском до прогресу науки в нашій країні.

На засіданнях товариства неодноразово обговорювались та­кож питання, як викладати математику і фізику у вищій і се­редній школі. Треба підкреслити, що у Київському товаристві, більш ніж в інших, приділялась серйозна увага викладанню елементарної математики, і внаслідок цього виросла відома Київська школа, до якої належали члени товариства В. П. Єр-маков, П. О. Долгушин, М. В. Оглоблін, К- М. Щербина, М. О. Астряб, К. Ф. Лебединцев, М. Г. Попруженко та ін. Уже в перший рік діяльності товариства з чотирма повідомленнями на цю тему виступив В. П. Єрмаков, а також Д. Д. Єфремов, О. П. Зонненштраль, Ф. Д. Мацон, Я. П. Мінін та ін. Доповідь В. П. Єрмакова «Про викладання елементарної математики» на засіданні 15 березня 1890 р. викликала пожвавлені дебати. Це було характерно майже для всіх його повідомлень. З берез­ня 1902 р. було вирішено робити спеціальні засідання чисто пе­дагогічного характеру. Як видно з протоколів, такі засідання проходили дуже жваво і притягали велике число учасників.

У 1907 р. були заслухані доповіді К. М. Щербини про ос­новні праці та погляди у питанні про поліпшення програми з математики в російській середній загальноосвітній школі, по­в'язані з реформою викладання елементарної математики. По­тім була утворена комісія для розробки питання про реформу викладання математики в Росії, до якої входили Г. К. Суслов, В. П. Єрмаков, І. І. Косоногов, О. Д. Білімович, Г. Т. Бєлобжевський, П. О. Долгушин і К. М. Щербина. Участь у роботі комісії могли брати всі члени товариства. Ця комісія розроби­ла проект навчального плану з математики для чоловічих гім­назій [5].


Питанню реформи викладання математики і новим програ­мам були присвячені доповіді Г. К. Суслова, О. Д. Білімовича, П. О. Долгушина. М. В. Оглобліна, Я. І. Яніцького, К. Ф. Лебединцева, І. І. Зехова. О. П. Зонненштраля, М. О. Столярова, 3. О. Архімовича. Про викладання окремих дисциплін в серед­ній школі підготували доповіді В. П. Єрмаков, Д. Д. Єфремов, О. П. Зонненштраль, П. І. Матковський, Я. П. Мінін, П. О. Дол­гушин, І. О. Столяров, Г. Н. Флоринський, І. І. Зехов, Г. В. Пфейфер. Л. Д. Ханакадопуло, М. В. Оглоблін, Н. І. Володкевич. К. М. Щербина. Д. О. Граве, І. Н. Чирьєв та ін.

Позитивним в Київському фізико-математичному товаристві було те, що члени його першими неодноразово ставили питан­ня про введення до курсу середньої школи так званих елемен­тів вищої математики. Вони вважали необхідним перебудувати курс елементарної математики так, щоб ідея функціональної залежності у зв'язку з вченням про нескінченно малі і з понят­тям про координати проходила б через весь курс математики в середній школі. Вони також вимагали гармонічного поєднання теорії і задач, приділення уваги усній лічбі і наближеним обчисленням, погодження різних відділів курсу математики між собою, покращання справи підготовки викладачів серед­ньої школи та ін.

У 1915 р. товариство одержало програму з математики для гімназій, запропоновану .Міністерством народної освіти. В ре­зультаті її обговорення члени товариства прийшли до виснов­ку, що запровадження в життя цієї програми було б небезпеч­ним для загальноосвітніх завдань середньої школи і могло б завдати великої шкоди справі освіти російського юнацтва. То­вариство також відмітило, що відсутність будь-яких керівних і об'єднуючих ідей та повна зневага до дидактичних, методичних і частково методологічних вимог в цих програмах в разі їх за­стосування привела б до повного розладу в учбовій справі і не дозволила б здійснити навіть той мінімум в галузі математич­ної освіти, який був можливий при старих програмах [6]. В ре­зультаті такого енергійного протесту міністр народної освіти призначив  нову  математичну  комісію   по   реформі   середньої школи, в основу роботи якої були покладені доповідь К. М. Щербини і план викладання математики, складений у 1907 р. Київським математичним товариством [7]. Як бачимо, і в історії методики математики Київське товариство відіграло значну роль.

Найбільшу кількість повідомлень на засіданнях Київського фізико-математичного   товариства   зробили  Г.К. Суслов  та В. П. Єрмаков. Найактивнішими   членами   товариства  були також Д. О. Граве, О. Д. Білімович, І. І. Бєлянкін, П. В. Воронец,   П.О. Долгушин, П.М. Покровський, Б.Я. Букрєєв, М.П. Соколов, Г.В. Пфейфер,  М.В. Оглобін.



Б.Я. Букрєєв - перший секретар
Київського фізико-математичного товариства

Діяльність Київського фізико-математичного товариства виразилась в організації популярних курсів і читанні публічних  лекцій.  Так, у 1891 р. члени товариства Броунов, Ігнатович-Завілейський, Савелєв читали й публічні лекції, одна половина збору від яких йшла на користь бідних студентів, а інша - призначалась для посилення коштів товариства. У тому ж році публічні  лекції  на   користь потерпілих від неврожаю читали В. П. Єрмаков, П. Н. Вєнюков, С.М. Богданов, С.Н. Реформатський, П. Я. Армашевський, В. П. Фабриціус та ін. Предметом читання В. П. Єрмакова якраз і була його відома лекція «Про викладан­ня алгебри». В 1893—1894 рр. лекції читались на користь фонду ім. М. І. Лобачевського, який збирався Казанським математич­ним, товариством для встановлення пам'ятника знаменитому ро­сійському геометру і для призначення премії за твори в галузі геометрії. Лекції читали Р. К. Савельєв, М. М. Шіллер, Ігнатович-Завілейський, І. П. Соколов та ін. Чистий прибуток від цих лекцій був переданий Казанському математичному товариству. У 1904 р. члени товариства читали лекції на користь російських солдат, поранених на Далекому Сході. Організацією публічних лекцій відала особлива комісія товариства, головою якої був В. П. Єрмаков.

Іноді читались цикли лекцій, що об'єднувались загальною великою темою. Такі цикли у 1897 р. з елементарної теорії рів­нянь читав викладач 3. О. Архімович, у 1909 р. з теорії еліптич­них функцій — проф. Д. О. Граве. Відмітимо, що в той час орга­нізація публічних лекцій була справою досить складною і кро-піткою. Потрібно було виконати багато формальностей аж до одержання дозволу губернатора.

Члени товариства брали діяльну участь у влаштуванні Ки­ївським учбовим округом канікулярних курсів для вчителів. В період першої світової війни при товаристві працювала комі­сія по розробці наукових і практичних питань, пов'язаних з влаштуванням аеродинамічної труби в садибі Київського уні­верситету.

Громадсько-наукова діяльність київських математиків — членів фізико-математичного товариства — виразилась також в участі їх у з'їздах російських природознавців і лікарів. Для організації цих з'їздів багато зробив К. Ф. Кеслер, який був на початку 60-х років деканом фізико-математичного факульте­ту Київського університету. За ного ініціативою у червні 1861 р. в Києві відбувся з'їзд учителів природничих наук Київського учбового округу. Цей з'їзд приніс значну користь учасникам і згодом досвід його організації був використаний для скликан­ня подібних з'їздів учених в інших містах країни. Київські ма­тематики брали активну участь майже у всіх з'їздах і внесли в роботу їх математичних секцій значний вклад. Особливо ба­гато сил витратили вони на підготовку і проведення третього і десятого київських з'їздів.

Найбільш активним учасником з'їздів від київських мате­матиків був В. П. Єрмаков. РІого повідомлення про нову ознаку збіжності рядів на III з'їзді викликало загальний інтерес. Єрмаков обирався головою засідань секцій мате­матики на VI, VII, VIII, XI з'їздах, керував секцією мате­матики на X з'їзді. За його пропозицією на VIII з'їзді була обрана головою одного з засідань С. В. Ковалевська. Під головуванням Єрмакова відбулись спільні збори викладачів математики і членів з'їзду у Педагогічному музеї під час VIII і XI з'їздів. На VIII з'їзді він виступив з пропозицією дру­кувати у місцевих наукових журналах задачі і теми для досліджень молодих учених. У своєму виступі на XI з'їзді він висловився за надання викладачам більшої свободи дій у їх роботі [8].

З інших київських математиків в з'їздах брали участь та­кож І. І. Рахманінов. П. Е. Ромер, П. М. Покровський, Г. К- Сус­лов, І. І. Бєлянкін, Г. В. Пфейфер, Д. О. Граве. Д. О. Граве ви­ступив на VIII з'їзді з повідомленням про геометричний розв'язок задачі Д. І. Менделєєва. Жвавий інтерес викликало його повідомлення на XII з'їзді про колективне обчислення таблиці індексів для другої тисячі (продовження відомої таблиці, скла­деної Якобі і виданої в 1839 р.).

Науково-громадська діяльність членів товариства знайшла свій вираз в участі їх у зарубіжних з'їздах і конгресах. Там во­ни не залишались в ролі пасивних слухачів, а дуже часто ви­ступали, доповідаючи про результати своїх творчих шукань.

Літом 1895 р. на 67 з'їзд німецьких природознавців і ліка­рів у Любеку були відряджені проф. Г. К. Суслов (Г. К. Суслов виступив з повідомленням «Сплошная группа вращений Дарбу) і П. М. Покровський. У травні 1904 р. проф. Д. О. Граве був відряджений за кордон для участі у Міжнародному конгресі в Гейдельберзі. В 1908 р. на IV Міжнародному конгресі математиків у Римі з доповідями про свої роботи виступили Г. В. Пфейфер та І. І. Бєлянкін. В 1911 р. фізико-математичний факультет відкоманди­рував проф. П. В. Воронця на з'їзд Союзу німецьких матема­тиків у Карлсруе.

Особистий контакт і наукові зв'язки встановлювались також під час відряджень за кордон з науковими цілями. В таких від­рядженнях побувало чимало професорів-математиків Київсько­го університету, починаючи з 60-х років XIX ст. Такі поїздки продовжувались до початку першої світової війни (1914 р.).

Громадсько-корисна діяльність професорів Київського уні­верситету, в тому числі й математиків, членів товариства, про­явилась також в організації (1878 р.) вищих жіночих курсів у Києві та читання там лекцій. Із математиків на вищих жіночих курсах після поновлення їх роботи в 1906 р. викладали Б. Я. Букрєєв, В. П. Єрмаков, М. Ю. Ващенко-Захарченко, Д. О. Граве, Г. В. Пфейфер, Г. К. Суслов та ін. У вересні 1908 р. група професорів університету в кількості 14 чоловік (і серед них Б. Букрєєв, Д. Граве, В. Совінський) вимагали обговорити питання про допуск жінок в університет, але міністерство за­боронило прийом навіть вільнослухачок.

Із сказаного видно, що члени Київського фізико-математич-ного товариства не обмежувались педагогічною та суто науко­вою діяльністю, а проводили досить інтенсивну науково-громад­ську та популяризаторську роботу. Товариство стало тим орга­нізуючим осередком, де об'єднувались творчі сили київських математиків та формувались напрями їх дальших досліджень. Дуже важливо також відмітити, що діяльність товариства сприяла зародженню та зміцненню широко відомої Київської математичної школи.

ДЖЕРЕЛА
1. Центральний   державний   історичний   архів   УРСР,   ф.   708,   оп.   310, спр. 26, л. 5.
2. Центральний   державний    історичний   архів  УРСР,   ф.  708,  оп.  313, спр. 126, л. 14.
3. Центральний   державний   історичний   архів   УРСР,   ф.   708,   оп.  328, спр.   119, л.   14.
4. В.    О.    Д о б р о в о л ь с ь к и й,    Діяльність    Київської     математичної школи в дожовтневий період   (1808—1917), «Нариси з історії техніки і природознавства», в. 1, К , 1962, стор. 131—144.
5. Университетские известия,  К.,  1908, № 9,   11;   1909, №  1.
6. Протокол засідань Київського фіз.-мат. т-ва від  19.Х  1916 р., № 453, К., 1917.
7. Протокол засідань Київського фіз-мат. т-ва від ЗО.ХІ  1916 р., № 457, К., 1917.
8. Дневник XI съезда русских естествоиспытателей и врачей, СПБ,  1901, стор. 600.


В.    О.    Д о б р о в о л ь с ь к и й,    Математика в  Київському фізико-математичному товаристві, « З історії вітчизняного природознавства», К , Наукова думка, 1964, стор. 115—127.

КИЇВСЬКІ МАТЕМАТИЧНІ ШКОЛИ